Виклики та рішення у вихованні дітей у цифрову епоху

 Технологічний прогрес призвів до того, що сьогодні технології впливають на всі сфери нашого життя. Такому впливу піддаються не тільки дорослі, а й діти. Дуже скоро наші діти стануть молодими людьми, які з дитинства розбираються в технологіях. Це може принести їм користь. Однак, якщо зараз не навчити дітей правильно використовувати технології, у майбутньому шкоди від них може бути більше.

Розглянемо кілька важливих порад, які допоможуть вам правильно застосовувати технології в навчанні і вихованні дітей.

У чому полягають труднощі виховання дітей у цифрову епоху

У сучасному світі батьки стикаються з безліччю труднощів, коли виховують дітей серед такого розмаїття технологій.

Переваги цифрових технологій очевидні, але разом з тим ми недостатньо підготовлені для того, щоб впоратися з їх недоліками. Тому, застосовуючи технології в навчанні дітей, ми піддаємо їх ризику.

Обмеження часу за екраном - це проблема не тільки дітей, а й дорослих. Не дивуйтеся, якщо ви будете обмежувати час дитини за комп'ютером, а вона відповість вам, щоб ви й самі менше сиділи за монітором.

Сьогодні кібербулінг стає все більш поширеним явищем. Але, на жаль, ми досі не знаємо, як захистити від нього дітей. Найчастіше в таких випадках батьки змушують дитину видалити сторінку в соціальній мережі. Однак це не гарантує вирішення проблеми.

Тенденція ставити і збирати «лайки» під фотографіями і постами може викликати у дітей емоційну залежність. Вона може вийти з-під контролю, якщо не звертати на це уваги.

Інтернет настільки переповнений інформацією, що іноді буває важко контролювати, який контент переглядає дитина. Досить кількох кліків миші, щоб дитина потрапила на сайт непристойного змісту.

Як ефективно виховувати дитину в цифровому світі

Розглянемо кілька порад, які допоможуть вам виховувати дитину в епоху цифрових технологій.

1. Більше часу проводьте всією сім'єю і розумно скорочуйте час за екраном.

Більшість занять за комп'ютером будуть сприяти загальному розвитку дитини. Переконайтеся, що ви встановили розумні обмеження у використанні гаджетів для своїх дітей. Компенсуйте цей час сімейними заняттями, іграми, читанням тощо. Це буде сприяти загальному розвитку дитини.

2. Плануйте перегляд телебачення та інтернет-сайтів для всієї родини

У повсякденному житті важливо дотримуватися балансу між усіма видами діяльності. Навіть якщо трохи збільшити час на перегляд телевізора або інтернет-серфінг, у вас може не залишитися часу на інші важливі справи.

3. Стати хорошим прикладом для наслідування

Діти краще засвоюють урок із вчинків батьків, ніж з їх слів. Батьки - це перші вчителі в житті дитини, тому переконайтеся, що ви є хорошим прикладом для наслідування для своєї дитини. Обмежте для себе використання соціальних мереж - це дуже ефективний метод, якщо ви хочете, щоб ваша дитина вчинила так само.

4. Ніколи не користуйтеся телефоном, щоб заспокоїти дитину

Останнім часом батьки часто дають дитині смартфон, щоб заспокоїти її. Якщо дитина впадає в істерику або виходить з-під контролю, батьки включають їй мультфільм або гру на смартфоні. Однак в довгостроковій перспективі це може стати проблемою.

5. Спілкуйтеся з дитиною

Регулярне живе спілкування з дитиною допомагає батькам краще розуміти її. Також живе спілкування допомагає дитині розвивати мовні навички.

6. Створіть удома зону, вільну від гаджетів

Якщо ви домовитеся з сім'єю не використовувати гаджети в певних місцях будинку або в певних ситуаціях (наприклад, під час прийому їжі, сімейних зустрічей тощо) - це допоможе обмежити час, проведений за екраном. Почніть з того, що вимикайте телевізор і відкладайте в бік смартфони під час їжі або сімейного спілкування. Це допоможе дітям і батькам не відволікатися від прийому їжі або бесід. Можливо, ви помічали, що іноді діти навіть не пам'ятають, що їли на вечерю, тому що були занадто захоплені листуванням у соціальних мережах або переглядом телепрограми.

7. Співпрацюйте зі шкільними вчителями дитини

Батьки і вчителі повинні співпрацювати, щоб навчити дитину відповідально використовувати цифрові технології. Багато шкіл сьогодні використовують різні методи онлайн-навчання. Батьки повинні підтримувати вчителів у використанні таких методів і використовувати їх вдома, при цьому контролюючи дітей належним чином.

Як контролювати дітей у цифрову епоху

Виховання дітей у цифрову епоху може виявитися непростим завданням, але немає нічого неможливого. Розглянемо кілька порад, як ви можете контролювати дитину у використанні цифрових технологій.

Переконайтеся, що ви використовуєте налаштування, які обмежують доступ дитини до контенту, що не прийнятний для неї за віком.

Вкрай важливо пояснити дитині, наскільки небезпечні інтернет-шахрайство або ситуації, коли хтось пише їм повідомлення сексуального характеру.

Постарайтеся не бути занадто різкими з дітьми. Діти неминуче роблять помилки, використовуючи соціальні мережі. Батьки повинні тактовно поводитися в таких ситуаціях і намагатися перетворити такі помилки на урок для дітей.

У разі кібербулінгу або інших серйозних ситуацій можуть знадобитися рішучі дії. Слідкуйте за історією браузера дитини і її поведінкою. Якщо буде потрібно, зверніться за професійною допомогою.

Розвиток дитини

Розвиваємо емоційний інтелект кожен день

 Як діти розвивають навички соціального й емоційного інтелекту? Відповідь проста: практика, практика і ще раз практика. Батьки повинні знову й знову пояснювати дітям ті чи інші ситуації, показувати позитивний приклад. І це може здаватися нескінченним. Проте є способи швидше розвинути емоційний інтелект у дітей, використовуючи для цього щоденні труднощі, які виникають у кожній родині. Наступного разу, коли у взаєминах між вашими дітьми з’являться проблеми, подумайте, який урок можна із цього винести.

1. Розмовляйте про почуття

Коли батьки щодня говорять з дітьми про почуття й потреби один одного, діти стають більш чутливими й відкритими, схильними розуміти точку зору один одного. Ця закономірність справедлива й відносно маленьких дітей: коли мама розповідає дитині про ймовірні почуття інших дітей, у малюка розвивається співчуття, він менше відчуває ревнощі.

2. Ставте запитання про почуття, потреби й вибір

«Як ти почуваєшся?»;

«Чого ти хочеш?»;

«Що ти зробив?»;

«До чого це привело?»;

«Чи ти домігся того, що хотів?»;

«Чи твій брат отримав бажане?»;

«Як ти думаєш, що він відчував?»;

«Як гадаєш, чи наступного разу варто чинити так само або слід зробити по-іншому?»;

«Як можна вчинити наступного разу?»;

«До чого це може привести?».

Вислухайте відповідь дитини, кивніть і повторіть за нею, щоб показати, що ви її правильно зрозуміли. Залишайтеся доброзичливими й неупередженими. Використовуйте почуття гумору. Якщо дитина каже: «Наступного разу я його вдарю», запитайте її: «Що може статися після цього?». Намагайтеся не вдаватися в моралізаторство, не засуджуйте дитину. У процесі рефлексії власних почуттів діти розвивають чесність і правильність суджень. Часто позитивні судження розвиваються з поганого досвіду.

3. Пояснюйте й показуйте приклад

Коли діти б'ються за те, щоб їм дісталася іграшка або інша річ, скажіть одному з них: «Сашко, скажи Катрусі: «Коли ти закінчиш гратися цією іграшкою, дай мені її, будь ласка». Після цього зверніться до іншої дитини: «Катю, скажи Сашкові: «Так, звичайно». Ви можете з подивом помітити, що діти будуть повторювати ваші фрази слово в слово. Ваші підказки допоможуть дітям вирішувати проблеми.

4. Шукайте рішення, сприятливі для всіх

У кожній родині щодня є можливості з'ясувати різницю в потребах і знайти рішення, яке задовольнить усіх. Наприклад, ви можете почати з такої фрази: «Ти хочеш піти в парк атракціонів, а твій брат – гратися у дворі. Що ми можемо зробити, аби всі залишилися задоволеними?»

5. Показуйте приклад «Я-повідомлень»

Це означає, що вам потрібно говорити про свої почуття замість того, щоб засуджувати когось. Наприклад, коли ви бачите, як ваша донька кричить на свого брата: «Сам дурень!», навчіть її говорити: «Мені не подобається, коли ти обзиваєш мене образливими словами».

«Я-повідомлення» полягають у тому, щоб описати, що ви відчуваєте, чого ви потребуєте, як ви бачите ситуацію. Можна попросити дитину зробити те, що ви хочете, щоб виправити ситуацію. Попросіть її доброзичливо, але чітко: «Я відчуваю занепокоєння, тому що прагну прийти в гості вчасно, а ти не хочеш одягатися. Будь ласка, узувайся швидше».

6. Показуйте приклад соціальної поведінки

Те, як батьки ставляться один до одного, стає прикладом для дітей. Використовуйте це на благо своєї сім'ї: показуйте приклад поведінки, яку ви хочете бачити у своїх дітей. Наприклад, ви можете сказати своєму чоловікові: «Залишився всього один банан, давай розділимо його». Покажіть приклад, як правильно встановлювати обмеження, наприклад: «Вибач, я взяла ноутбук. Як тільки закінчу працювати, ти зможеш узяти його». Говоріть це з посмішкою, обійміть чоловіка.

Розвиток дитини

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗСЛАБЛЕННЯ ТА ЗНАТТЯ НАПРУГИ В СТРЕСОВИХ СИТУАЦІЯХ.

 Мета: Допомогти оволодіти способами релаксації і зняти стресову напругу. Можливість виплеснути накопичену напругу.

1. «Вгору по веселці».

Встаньте та закрийте очі, зробіть глибокий вдих та уявіть, що разом з цим вдохом ви піднімаєтеся вгору по веселці, а на видихаючи уявіть, що з’їжджаєте з неї, як з гірки.

2. «Почергове дихання через ніздрі».

Спину тримаємо прямо, сидячи на стільці, великим пальцем правої руки закриваємо праву ніздрю і робимо глибокий вдих через ліву ніздрю, потім безіменним пальцем затуляємо ліву та видихаємо через праву.

Намагайтеся наповнювати та спорожняти легені до кінця. Виконуйте 5 таких циклів та потім міняйте ніздрі. Така дихальна гімнастика вирівнює внутрішній баланс в організмі, гармонізує енергію, добре впливає на психічний стан людини.

3. Прогресуюча релаксація м'язів.

Прогресуюча релаксація м'язів – це прекрасний спосіб зняти стрес. Релаксація досягається шляхом напруги й подальшого розслаблення різних груп м'язів тіла.

Обличчя – попросіть дитину наморщити ніс і лоб, ніби вона нюхає щось неприємне, а потім розслабити м’язи обличчя. Повторити три рази.

Щелепи – попросіть дитину щільно стиснути щелепи, ніби вона собака, який висить на кістці, а потім відпустити уявну кістку й повністю розімкнути щелепи. Повторити три рази.

Руки та плечі – попросіть дитину витягнути руки перед собою, потім підняти їх над головою й потягнутись якомога вище. Після цього нехай дитина опустить вниз і розслабить руки. Повторити три рази.

Кисті рук – нехай дитина уявить, ніби вона щосили стискає апельсин однією рукою, а потім кидає його на підлогу і розслабляє кисть і руку. Повторити три рази, а потім виконати вправу іншою рукою.

Живіт – нехай дитина ляже на спину і всього на мить максимально напружить м'язи живота. Потім нехай розслабить живіт. Повторити три рази, а потім виконати цю ж вправу стоячи.

Ноги й ступні – попросіть дитину стоячи втиснути пальці ніг у підлогу, ніби вона проробляє це з піском на пляжі. Нехай почергово вдавлює кожний палець у підлогу й розставить їх настільки, щоб відчувати напругу в ногах, а потім розслабиться. Повторити три рази.

​Виконуючи ці вправи, попросіть дитину спостерігати, як добре почувається тіло, коли вона розслабляє кожну його частину. Мета виконання цих вправ полягає в тому, щоб досягти повного розслаблення м'язів тіла.

4. Вправа «Лимон»

Мета: досягти стану спокою.

Сядьте зручно: руки вільно розмістіть на колінах (долонями вгору), плечі та голова опущені, очі заплющені. Уявіть собі, що у Вас у правій руці — лимон. Починайте повільно його стискати до тих пір, поки не відчуєте, що «вичавили увесь сік». Розслабтеся. Запам’ятайте свої відчуття. Тепер уявіть, що лимон знаходиться у вашій лівій руці. Повторіть вправу. Знову розслабтеся і запам’ятайте свої відчуття. Після цього виконайте вправу одночасно обома руками. Розслабтеся. Насолодіться станом спокою.

Булінг і трикутник Карпмана: психологічні вправи з комплексним підходом з Журналу «На Урок»

 Теоретичне підґрунтя та практичні вправи для протидії булінгу.

Попри розповсюджену думку, що емпатія – єдине знаряддя у боротьбі з булінгом, це не є абсолютною правдою. Адепти такого підходу розглядають проблему однобічно – зі сторони булера. І дійсно, високий рівень емоційного інтелекту «рятує» більшість ситуацій від булінгу, адже агресори краще розуміють майбутні негативні емоції жертви. А ще конфліктні ситуації «рятують» люди – треті особи, що намагаються допомогти жертві цькування... Нічого не нагадує?

Драматичний трикутник Карпмана – це психологічний термін, що означає певний життєвий сценарій, повторювану конфліктну ситуацію із застосуванням насилля за участю переслідувача, жертви та рятівника (спостерігача).

Сутність соціальної структури булінгу подібна до трикутника Карпмана та складається з трьох елементів: переслідувача (булера), жертви і спостерігача. Цікавим є те, що в англійській мові для позначення переслідувача часто використовують саме слово «bully» (булер), хоча трикутник Карпмана зустрічається у побуті, особистих стосунках, роботі тощо.

Запобігання булінгу: комплексна робота

«Хто винен?» – запитання, яке виникає першим у ситуації насилля. Звичайно, відповідь доволі проста, адже саме булери цькують своїх жертв. Утім, для аналізу ситуації необхідно дивитися ширше, адже учасниками булінгу є не тільки переслідувачі, але й жертви та спостерігачі. Булінг безпосередньо впливає на них і розвиває негативні психологічні установки, які впливають на якість життя та можуть призводити психологічних проблем.

Психологічні установки жертв булінгу:

вірять, що заслуговують на роль жертви, пасивно очікують насильства від переслідувачів;

страждають від комплексу неповноцінності та самотності;

не вірять, що педагоги їх захистять;

віддають перевагу замовчуванню насильства та цькування;

не вважають себе значущою частиною колективу.

Натомість, спостерігачам властиво:

страх опинитися на місці жертви;

небажання виділятися з-поміж однокласників;

цінування стосунків із переслідувачем;

почуття інтересу, а іноді – провини та власного безсилля.

До проблеми булінгу слід підходити комплексно, розуміючи особливості поведінки, характеру та установок кожної зі сторін конфлікту. Комплексна робота дозволить запобігти булінгу: змінити не тільки поведінку булерів, але й жертв і спостерігачів, що допоможе останнім не потрапляти у «трикутник» надалі.

Універсальна вправа «Трикутник Карпмана»

Клас об'єднується у групи по 3 особи. Серед трійки визначають ролі: переслідувач (булер), жертва, рятівник (спостерігач). Окрім цього, завчасно можна продумати ситуації булінгу: на підставі навчальних досягнень, одягу, хобі тощо.

За сигналом учителя діти протягом 5-7 хвилин відіграють зазначені ролі. Згодом, викладач повідомляє, що ролі змінюються. Вправа відбувається до того моменту, поки кожна дитина не побуває у кожній ролі.

Опісля відбувається спільне обговорення почуттів школярів: у якій ролі краще себе почували, чому? Що зрозуміли у кожній ролі? Що призводить до того, що діти стають булерами, жертвами, спостерігачами? Що потрібно робити, щоб перестати бути булером, жертвою, спостерігачем? І чи завжди це у наших силах?

Після обговорення вчитель пропонує запитання для рефлексії:

- Коли я був переслідувачем, я згадував…

- Коли я був спостерігачем, я намагався…

- Коли я був жертвою, я міг собі дозволити…

Вправа «Ненасильницька комунікація»

Я-висловлювання – форма висловлювання, коли людина говорить про власні почуття, емоції, потреби та наміри без образи чи засудження того, до кого звернене висловлювання.

Структура Я-повідомлення:

Об’єктивні факти, слова або вчинки людини («Ти кричиш…»)

Власні емоції («Мені неприємно, страшно, я відчуваю себе погано…»)

Власні потреби («Я заслуговую на спокійне спілкування…»)

Прохання («Будь ласка, говори спокійно…»)

У чому користь у контексті протидії булінгу у школі?

Дослідження демонструють, що велика кількість булерів не розуміють впливу цькування на жертв. Тож вербально озвучити власні почуття в екологічній формі може стати ефективним інструментом протидії насилля.

Зі свого боку жертви цькування або мовчать у відповідь на насилля, або вдаються до словесних образ, що тільки «підживлює» злість агресора.

Часто булерами стають унаслідок жорстокого поводження, невміння впоратися з власними емоціями, але рідко – через негативне ставленням до жертви цькування. Маючи ефективний інструментарій для вираження власних почуттів, ймовірність насилля зменшується.

Почуття провини та власного безсилля – те, що супроводжує спостерігачів у ситуації цькування. Ця методика дозволить «виплеснути» негатив та позбутися руйнівних емоцій.

Запропонуйте учням попрактикуватися у ненасильницькому спілкування: озвучте конфліктні ситуації, заохотьте школярів об’єднатися у невеликі групи та сформулювати Я-висловлювання, занотувати його у зошит. Згодом у спільній дискусії обговоріть найкращі варіанти та доповніть пропозиції школярів.

Закріпити отримані знання можна за допомогою друкованого завдання для наймолодших школярів, де необхідно визначити, які з тверджень є ненасильницькими.

Важливо пам'ятати, що булінг – це комлексна проблема, у якій задіяні декілька осіб. Корінь проблеми насилля у самій системі, що тільки підверджує необхідність перегляду характеру взаємодії в цілому. Запобігання булінгу не має зводитися до «покарання й виправлення» лише агресора: спостерігачі та жертви так само потребують уваги і допомоги.

Релаксація для батьків та дітей удома

 Релаксація для батьків та дітей удома

Корисні поради для батьків, як зменшити стрес та тривожність у дітей та зробити їх щасливими від Unicef

Важливо пам’ятати, що в реагуванні на стресові події діти дивляться на дорослих. Тому обговорення з дітьми їхніх страхів, спільні релаксаційні вправи, навчання їх корисним методам долання та створення відчуття комфорту можуть допомогти зменшити тривожність.

Прості поради для батьків, а також конкретні активності й ігри допоможуть вам заспокоїти дитину, контролювати її емоції та посилити відчуття захищеності.

https://www.unicef.org/ukraine/media/5526/file/relax_for_children.pdf

ІГРИ, ЯКІ ДОПОМАГАЮТЬ ДІТЯМ ПОДОЛАТИ СТРАХ

 

Малюємо веселку сили.

На альбомному аркуші паперу дитині пропонується намалювати веселку за допомогою пластиліну. Спочатку слід підготувати з різних шматків пластиліну кольорові кульки. Потім потрібно запропонувати дитині розмазати кульки пластиліну по аркушу паперу, повторюючи вголос: «Я сильний», «Я сміливий». Можна сказати дитині, що коли їй знадобиться сила і захист, вона може згадати цю веселку.

Складаємо страшилку.

Психолог починає, а дитина повинна додавати речення або слово. Наприклад: «На вулиці ніч … На нічну прогулянку вийшов величезний собака … Він збирався когось вкусити … і т.д.». Закінчити страшилку необхідно смішно: «Несподівано з неба спустився величезний торт. Собака завиляв своїм хвостом, і всі зрозуміли, що він добрий, і дали йому шматочок торта ».

Закопуємо страх.

Дитині пропонується зліпити з пластиліну кілька кульок, а потім запитати: «Як цей страх буде називатися?» (Страх шуму, страх темряви і т.д.). Потім запропонуйте дитині на аркуші паперу намалювати сторожа, який охоронятиме страх і не випустить його на волю. Після виконаної роботи запропонуйте малюкові покласти страх в картонну коробочку разом зі сторожем, вийти на вулицю і закопати коробочку в землю.

Малюємо страх. (з 5 років)

Дитині можна запропонувати намалювати на альбомному аркуші паперу свій страх. По ходу малювання задаються питання, які спонукають її розвивати сюжет малюнка, збагачувати палітру використовуваних колірних тонів. Якщо питання не допомагають досягти цього результату, то даються прямі вказівки: «Давай поряд з будинком намалюємо хлопчика, який вийшов погуляти», «Давай зробимо одяг яскравим, різнобарвним» і т. д. Завдання полягає в якомога більш деталізованому розгортанні сюжету, підвищенні і яскравості кольору, виразності колірних поєднань, використанні широкої різноманітності колірних тонів. Дитину потрібно розпитати про те, що вона намалювала, таким чином познайомившись зі своїм страхом (дізнатись його слабкі і сильні сторони). Вкінці запитати: «А що тепер хочеш з ним зробити?»

Виховання підлітків: 5 основних навичок

 Підлітковий вік – це час, коли дитина переживає значні зміни. Вона вже не маленька, але ще й не доросла. Виховуючи підлітка, батьки мають відкоригувати свої навички, зробити їх більш ефективними.

Розвиток підлітків

Розгляньмо сфери, у яких у підлітків стаються зміни:

моральний розвиток. Підлітки прагнуть справедливості, вони орієнтовані на переконання своїх батьків, переймають їхні цінності;

емоційний розвиток. У підлітків починається статевий розвиток, тому вони легко збуджуються під дією зовнішніх стимулів;

соціальний розвиток. Більшу частину вільного часу підлітки проводять не в родині, а з друзями, однолітками або в школі. Це зовсім інший світ, де підлітки виявляють надзвичайну чутливість до того, що говорять або роблять інші люди, особливо представники протилежної статі;

розумовий розвиток. Підлітки постійно сперечаються, на все щемливо реагують. Вони нерідко висловлюють власну думку, кидаючи виклик загальновизнаним авторитетам і думкам;

фізичний розвиток. Підлітки надмірно переймаються змінами, які відбуваються з їхнім тілом. Навіть звичайний прищ може стати для підлітка катастрофою.

Як налагодити зв'язок із підлітком?

дисципліна й обмеження. Важливо обговорити з підлітком, яка його поведінка прийнятна, а яка – ні;

розмови про секс. Поговоріть із підлітком про секс, розкажіть про захворювання, що передаються статевим шляхом. Якщо для вас ця тема є не досить зручною, дайте підлітку почитати відповідні книги;

підтримка й допомога. Допоможіть підлітку при ухваленні життєвих рішень. Поговоріть із ним про вибір кар'єри, гроші, школу, друзів і взаємини з протилежною статтю;

спілкування. Якщо ви замало спілкуєтеся з підлітком, це може спричинити проблеми. Підлітки потребують особистого простору, тому вам потрібно поважати цю потребу, але завжди бути на зв'язку з ними;

приймайте поведінку дитини. Ваші взаємини з підлітком можуть бути не надто ідеальні. Не варто очікувати, що він завжди дослухатиметься всіх ваших вказівок. Прийміть недосконалу поведінку дитини й усі її витівки. Це допоможе вам зберегти з нею зв'язок;

виявляйте повагу. Дуже важливо поважати підлітка й бути готовими до того, що він змінюватиметься. Кожен підліток унікальний, і вам варто прийняти всі його риси.

Ефективні навички для виховання підлітка

1. Магічна фраза «поки що»

Багато людей вірить, що вимовлені слова впливають на реальність. Часто дитина вимовляє фрази на кшталт: «Я геть не розуміюся на математиці», «Я не вмію плавати» тощо. Вам варто дещо доповнити такі фрази.

Коли ви говорите, що не вмієте чогось, то маєте на увазі, що змирилися з цим фактом і не ладні його міняти. Якщо наприкінці фрази ви скажете: «Поки що», це змінить її зміст.

«Я поки що не досить добре розуміюся на математиці, але зможу її опанувати, якщо щодня займатимуся нею». Фраза «поки що» дає надію на позитивні зміни. Поясніть дитині, що кожна людина в змозі домогтися всього, чого запрагне. Вона здатна зрозуміти все, що захоче, і при бажанні розвинути ті чи інші навички. Привчіть дитину використовувати фразу «поки що» й побачте прийдешні зміни.

2. Навчання чогось нового завжди починається з невдач

Усвідомивши таку закономірність, можливо, ви спочатку будете шоковані. Але дозвольте підлітку помилятися й радіти цим помилкам, хоча такі ситуації не завжди будуть легкими й бажаними для вас. Цю надзвичайно важливу навичку повинні розвинути в собі всі батьки. Зрозуміло, ніхто не бажає своїм дітям невдачі, але в самостійному житті поразки неминучі. Підліток має бути до цього готовий.

Практично всі знамениті й успішні люди хоча б раз у житті зазнавали невдачі. Невдача – це ще не кінець світу. Крім того, невдача – це перший крок до успіху, і головне – не зупинятися на шляху до омріяного.

Поясніть це своїй дитині й таким чином допоможіть їй упоратися зі стресом і занепокоєнням.

3. Мислення, яке веде до розвитку

Згідно з дослідженнями в галузі нейрології, мозок людини розвивається щодня протягом усього її життя. На розвиток мозку впливають наші повсякденні справи. Поясніть дитині, що все, чим вона займається, впливає на її розвиток. Це допоможе вам правильно організувати її дозвілля.

Якщо підліток досяг тих чи інших результатів, не просто похваліть його, а допоможіть йому усвідомити шляхи застосування здобутих навичок і напрям подальшого руху. Наприклад, отримуючи високі оцінки в школі, дитина може радіти тому, що вчиться краще за всіх у класі. І, зрозуміло, це гідне похвали. Але водночас батькам варто мотивувати сина чи доньку до подальшого розвитку й нових досягнень.

Головний принцип розвитку досить простий: не намагайтеся перевершити інших – намагайтеся перевершити самих себе. Докладайте саме до цього дедалі більше зусиль. Використовуйте такий принцип, виховуючи свого підлітка.

4. Наголошуйте на сильних сторонах

Батьки часто зосереджують свою увагу на тому, у чому їхня дитина недостатньо успішна, забуваючи про її переваги. Натомість варто подумати про те, у чому сильна дитина. Усвідомлення своїх сильних рис допоможе їй почуватися щасливою й досягти успіху в житті. Якщо підліток знає свої переваги, він може використовувати їх, щоб виправляти власні недоліки.

5. Конструктивна реакція

Ця навичка знадобиться батькам у різних життєвих ситуаціях, особливо у взаєминах із підлітками. Важливо розуміти, що реакція на погані події не менш важлива, ніж на приємні.

Іноді, коли дитина каже, що отримала гарну оцінку з англійської мови, ми запитуємо: «А що ти отримав (отримала) з математики?». Потрібно виявляти конструктивну реакцію на гарні новини, які нам повідомляє дитина. Похваліть її і попросіть розповісти деталі. Дайте їй зрозуміти, що ви зацікавлені у її розповіді. Це мотивує дитину висловлювати її позитивні емоції. Якщо ви виявите цікавість, наступного разу вона не менш охоче розповідатиме вам радісні новини.

Підтримуйте емоційний зв'язок із дитиною. Радійте разом із нею в щасливі моменти її життя, запитуйте її, як вона почувається і підтримуйте її. Якщо ви не приділяєте підліткові належної уваги, то й він наступного разу не намагатиметься ліпше виконувати ту чи іншу діяльність.

Розвиток дитини